Весна
Облетіли пелюстки
квітневі,
Розгулявся травень
по дворі,
Джміль дзежчить над квітами
в оселі,
І пташки у парі голосні.
Довгоногі велетні-лелеки
В пишнозвитих гніздах
край села,
Ластівки щебечуть
понад спепом,
І вертаються під стріхи
в черешнях.
Обліпило хату буйним
цвітом,
І блакитю ніжного бузка,
М"ятою криницю
обплело,
І троянда рання
розквіта.
Діти.
Гуляють діти у дворі,
Бублики їдять смачні,
Хлопчик мій гойдається,
Подружці всміхається.
Зелене плаття у горошок,
Значки з мультфільму на плечі,
Безліч тонесеньких косичок,
Дівча мале в сільське в юрбі.
Синок мій, руки в фарбі,
синьо-жовті,
На сонці загорівші
у селі,
Чумазий, тільки чубчик
білий-білий,
Як пух з тополь
злетівший навесні.
Вітер
Розкрив блакитні рукава,
Широкий вітер довгополий,
Обняв берізку і дубка,
Грається листям в раннім полі.
Розвіяв чубчик малюкові,
Уплів цвіт в коси молодій,
Грається хмарками доволі,
Як вільний птах у дощовій.
Рясний дощик розвіяв лісом,
Кульбабку посадив в полях,
У вікно дише теплим сміхом,
І в"ється у рябих очеретах.
Ніч
Ти тихо спиш, я тихо плачу,
Ти бачиш дивний сон із хмар,
Тепло і затишно тобі,
А мені холодно і зябко.
Ти бачиш дивний сон із хмар,
Я каву п"ю посеред ночі,
З ранку всміхаєшся мені -
Уста німі, уста холодні.
Ранок
Проліски в лісі засипали землю
білим дощем,
Солодко пахне повітря медом
синього рясту вогнем.
Котиться з гір голосу дзвінкість,
Топиться ехом в яру,
Вогкістю дихає ліс молодистий,
Кожен шукає Весну.
Хто у коханні,хто в ранці завидна,
Пьючи холодну росу,
Хто у Землі,що проснулася в сонці,
Дише життям у гаю.
Земля в обіймах війни…
Спалахнула Земля в землетрусі,
Чорна магма рікою тече,
Закричала Земля,
Що є сили:
- Так не можу страждати вже
Я!
В мене серце пробите у скалках,
В мене порох в душі і в грудях,
Люди я ж Вам даю тільки щастя,
А Ви в видповідь –
Біль, жах і ад!
Хіба мало Вам сонця, і неба,
Гір високих, солоних морів,
Див земних кожен день поміж себе!
Кожен день щастя зморене в сон.
Не чекайте від мене пощади,
Я пробита в озоні діра,
Кожен день я потроху згасаю,
Як на небі остання зоря.
Не бажаю Вам Зла я і смутку,
Жити хочу я з Вами повік!
Та не можу, розпечене жало,
Вже всмокталось по горло й кипить…
Мені важко, будівлі бетонні,
Хмарочоси загнали у тінь,
Скло, асфальт, безкінченні мотори,
Нема ночі мені, нема дня!
Хочу стати одним я вулканом,
Один раз спалахнуть звідусіль,
Розлетіться в осколках Урана,
В заметілі холодних снігів.
Крига жар мій остудить навічно,
Розчинюся в блакиті морів,
Тихо сплю, я навіки померла,
Від людей, яких досі люблю.
Небесна сотня.
Плаче мати – Україна
Гіркими сльозами,
І горить майдан вночі
гіркими сльозами,
Бачить нас Небесна Сотня
Душами померлих
І кричить народ
Наш славний
Слава Україні!
І лежать холодні квіти
Поміж тисячних лампад.
Світить сяйвом тризуб жовтий,
Сльози котяться у тьмі…
Сльози матері і батька,
Нареченої, сестри,
Сльози рідної Вкраїни
За своїми безневинними
Дітьми.
І злились в однім потоці,
Ріки людських душ і тіл,
Заспівала Україна
Щиросердно рідний
Гімн.
Материнське серце.
Немає в жінки щастя золотого,
І посмішка не промайне ніколи,
Забрали все і душу й розум,
Лиш тіло дихає німе.
Все найсвятіше відняла
Проклята, каторжна війна.
Синочок, рідний, дорогий,
Ти колосочок житній в полі,
Ти стебельочок молодий,
Поміж колосся золотого.
Зимовий вітер над Донбасом
Забрав тебе у буревій,
Як снишся ти рідненький мамі,
Як мовиш:
- Мамо, я живий!
То серце цілу ніч ридає
І сльози крапають із вій,
Такі солоні і холодні,
Зринають в дикій німоті.
І тиша стукає в висок,
А мати ніжно речі гладить,
- Як мені в світі жить синок?
Не чути голосу ,
Не чути сміху,
Не бачить постать у вікні,
Що поспішає в дощ додому.
Вікно, холодне і пусте!
Чуже вікно рідного дому,
Розбила скло…
І кров тече, і вітер віє в скроні,
Та всеодно їй, все одно
Хоть вітер, сніг –
Немає сина.
Кричать…
Немає сил кричать,
Чує як кров пульсує в жилах,
Синочок, як мені здолать
Небесну путь до Тебе
Рідний?
Чи може ти небесна зірка?
Сорочку ж вишила Тобі!
І не приміряв ні разочок,
Як передать Тобі?
Скажи?
І не одна самотня мати
Кричить і плаче уночі
А сотні, тисячі, хоронять
Щастя і радість і любов.
Себе! Себе! Хоронить мати.
Та колись стріне сина знов.
Не тут, не зараз, не сьогодні,
А там, де нас живих нема.
Моя ти зірка світанкова,
Моя ти ранішня зоря,
Миле дитя, для мами –
Щастя,
Я поруч, знову,
Я твоя.